За чинним правописом слово «вельмишановний» пишемо тільки разом

Правильно — вельмишановний, разом. Варіанти вельми шановний і вельми-шановний помилкові.

Чому слово пишемо разом

«Вельмишановний» — складний якісний прикметник, утворений поєднанням прислівника вельми та прикметника шановний. Прислівник вельми означає «дуже», «надзвичайно» й підсилює ознаку. Вельмишановний — той, хто заслуговує на велику, особливу повагу.

Чинний «Український правопис» (2019) передбачає суцільне написання складних прикметників, утворених від прислівника та прикметника. Тому:

• правильно: вельмишановний пане професоре;
• неправильно: вельми шановний пане професоре;
• неправильно: вельми-шановний пане професоре.

Дефіс тут не потрібен: це один прикметник із підсиленим значенням, а не два рівноправні слова.

Наголос падає на третій склад: вельмишано́вний. Фонетично слово записують так: [ʋɛlʲmɪʃɑnoʋnɪj].

Як слово відмінюється

«Вельмишановний» — прикметник твердої групи. У кличному відмінку він зберігає форму називного, а іменник поруч переходить у кличний: вельмишановний пане, а не вельмишановний пан.

Відмінок	Чоловічий і середній рід, однина	Жіночий рід, однина	Множина
Називний	вельмишановний, вельмишановне	вельмишановна	вельмишановні
Родовий	вельмишановного	вельмишановної	вельмишановних
Давальний	вельмишановному	вельмишановній	вельмишановним
Знахідний	вельмишановний / вельмишановного для істот; вельмишановне	вельмишановну	вельмишановні / вельмишановних для істот
Орудний	вельмишановним	вельмишановною	вельмишановними
Місцевий	на / у вельмишановному, вельмишановнім	на / у вельмишановній	на / у вельмишановних
Кличний	вельмишановний, вельмишановне	вельмишановна	вельмишановні

У знахідному відмінку форма залежить від того, про кого або про що йдеться: побачили вельмишановного гостя, але отримали вельмишановний лист. У множині так само: привітали вельмишановних гостей, але отримали вельмишановні листи.

Як звертатися в листі

«Вельмишановний» — урочиста етикетна формула. Вона передає більше пошани й дистанції, ніж нейтральне шановний. У звичайному діловому листуванні достатньо формул Шановний пане або Шановна пані.

Для урочистішого звертання іменник після прикметника ставимо в кличному відмінку:

• Вельмишановний пане професоре!
• Вельмишановна пані директорко!
• Вельмишановний Сергію Петровичу!
• Вельмишановна Тетяно Василівно!
• Вельмишановний пане Президенте!

Форма Вельмишановний пан професор неправильна для звертання: пан і професор мають бути в кличному відмінку — пане професоре.

Для кількох адресатів прикметник ставимо в множині:

• Вельмишановні колеги та партнери!
• Вельмишановні пані та панове!
• Вельмишановне товариство!
• Вельмишановне зібрання!

У дипломатичному листуванні використовують формули Вельмишановний пане Посол або Вельмишановний пане [прізвище]. У наукових вітаннях можливі звертання Вельмишановний академіку! та Вельмишановний науковий керівнику!, у культурній сфері — Вельмишановний авторе! чи Вельмишановний режисере!.

Велика чи мала літера

На початку листа або іншого звертання слово пишемо з великої:

Вельмишановний пане професоре!
Просимо прийняти наші щирі вітання.

Усередині речення прикметник пишемо з малої:

У листі до вельмишановного професора автор подякував за підтримку.

Велику літеру всередині синтаксичної конструкції можна зберігати, якщо слово передає особливий протокольний статус адресата. У звичайному описі особи підстав для великої літери немає.

Кома чи знак оклику

Звертання виділяємо комою або знаком оклику. У діловому листі можливі два варіанти оформлення.

Зі знаком оклику:

Вельмишановний пане директоре!
Просимо розглянути подане клопотання.

Після знака оклику наступне речення починається з великої літери й нового абзацу.

Із комою:

Вельмишановний пане директоре,
просимо розглянути подане клопотання.

Після коми наступне речення починається з малої літери. Такий варіант передає спокійнішу інтонацію.

У шаблоні листа звертання можна оформити так:

Вельмишановна Тетяно Василівно!
Запрошуємо вас до участі в конференції.

А для звернення до чоловіка:

Вельмишановний Сергію Петровичу!
Надсилаємо відповідь на ваше звернення.

Чи доречне слово «вельмишановний»

Шановний — нейтральна форма офіційної ввічливості. Вельмишановний звучить урочистіше, тому пасує до вітальних адрес, декларацій, подань, офіційних клопотань, протокольних виступів і листів до посадовців, науковців, партнерів чи ювілярів.

У зверненні до широкої аудиторії природніше сказати шановні пані й панове або шановне товариство. Форма вельмишановні пані та панове додає урочистого тону, наприклад на відкритті конгресу чи наукової конференції.

У культурі слововживання слово високоповажний радять замінювати на вельмишановний або високошановний. А вельмишановний є нормативним відповідником калькованого глибокоповажний.

Не варто посилювати цей прикметник формою найвельмишановніший: значення «дуже шановний» уже закладене в компоненті вельми. Така конструкція лише додає зайві слова й не посилює поваги.