Як скоротити слово «сторінка»?

Слово сторінка скорочують як с. — з малої літери та крапкою. Це графічне скорочення: на письмі бачимо с., а читаємо повністю — «сторінка».

Коротко: с. 15, с. 15–20, 250 с.

Як писати скорочення «с.» з числами

Форма с. не змінюється залежно від числа чи відмінка. Її використовують і для позначення однієї сторінки, і для кількох сторінок, і для загального обсягу видання.

Що позначаємо	Як писати	Що це означає
Окрему сторінку	с. 15	сторінка 15
Діапазон сторінок	с. 15–20	сторінки від 15 до 20
Загальний обсяг книги	250 с.	у книзі 250 сторінок

Між скороченням і числом ставлять пробіл: с. 15, а не с.15. У текстах, де скорочення не повинно відриватися від номера під час перенесення рядка, використовують нерозривний пробіл.

У посиланні можна написати: Див. с. 15. Для кількох сторінок поспіль використовують діапазон: с. 15–20. Коли зазначають обсяг видання, число ставлять перед скороченням: 250 с.

Не плутайте «с.» зі «ст.»

Скорочення с. може позначати не лише слово сторінка, а й село. Значення визначає контекст:

• с. 15 — сторінка 15;
• с. Великі Сорочинці — село Великі Сорочинці.

Скорочення ст. має інше значення. Воно може позначати статтю, століття або станцію:

• ст. 12 Конституції — стаття 12;
• XVIII ст. — XVIII століття;
• ст. Харків — станція Харків.

Тому запис ст. 15 замість с. 15 змінює значення. Форма стр. не є нормативним українським скороченням слова сторінка. У навчальному, науковому чи бібліографічному тексті пишіть с.

Повне слово сторінка також не є помилкою. Це просто не скорочена форма: на сторінці 15, а в бібліографічному записі — с. 15.

Чому в скороченні одна літера і крапка

С. — графічне скорочення, утворене відсіканням кінця слова. Такі скорочення зазвичай мають крапку: авт., вид., ред., сторінка — с.

Графічні скорочення вимовляють повністю. Отже, с. 15 читаємо як «сторінка п’ятнадцять», а не «ес п’ятнадцять».

У правописі однолітерні скорочення допускаються лише як загальноприйняті нормативні винятки. С. — один із таких випадків. Самостійно скорочувати слово до першої літери без усталеної норми не можна.

Є також загальне правило: одне скорочення не варто використовувати для різних значень в одному вузькому тексті, якщо це може заплутати читача. Наприклад, у бібліографічному описі краще не створювати ситуацію, де с. одночасно означає сторінка і село. Контекст має залишатися зрозумілим.