Полтавський суржик — найпоширеніші слова на Полтавщині та їх значення

Полтавський суржик поєднує побутові русизми й місцеві мовні форми, змішані штучно, а полтавська говірка — природне регіональне мовлення. Тому значення незвичного слова залежить від його походження: «нима» — калька зі значенням «немає», а «утиральник» — питомий діалектизм, тобто тканий рушник.

Далі — короткий словник і підказки, які допоможуть відрізнити російський покруч від слова, що зберігає полтавський колорит.

Які слова вважають полтавським суржиком

У Полтаві й області співіснують літературна українська, говіркові риси та суржик, тому один список не описує мовлення всіх жителів. Нижче суржикові форми подано поруч із нормативними, а діалектизми — окремо: не кожне незвичне слово є помилкою.

Побутові форми та їхні українські відповідники

Тема	Суржикова форма	Літературна українська норма	Значення або короткий контекст
Побут і дім	нима	немає	відсутність чогось
Побут і дім	калідор, крОвать	коридор, ліжко	частини помешкання
Побут і дім	пірожене, кепчук	тістечко, кетчуп	їжа
Спілкування	піжди, сіки, тута, када	почекай, скільки, тут, коли	розмовні запити й вказівки
Спілкування	поняв, розобрацця	зрозумів, розібратися	про розуміння справи
Спілкування	канєшно, єстествено	звичайно, природно, звісно	вставні слова
Рух і транспорт	ходю, вторий, перве	ходжу, другий, перше	дія, порядок
Рух і транспорт	кальцорік, кольцивой	кільцевий маршрут	місцеві назви транспорту
Емоції та оцінки	щяс, вобше, ваще	зараз, взагалі	час і міра оцінки
Емоції та оцінки	главний	головний	оцінка важливості

Як ці слова звучать у живій фразі

— Піжди тута, щяс розобрацця, када автобус буде.
Літературно: «Почекай тут, зараз розберуся, коли буде автобус».

У розмові можна почути: «Канєшно, я поняв, де вторий калідор». Нормативний варіант: «Звичайно, я зрозумів, де другий коридор». Балакати ж — не помилка, а нормативний синонім до «розмовляти».

Як відрізнити полтавський діалектизм від суржику

Незвичне слово не обов’язково помилкове: суржик штучно змішує українські й російські елементи, а діалектизм природно живе в певному регіоні. Ось слова й риси, які допоможуть їх розрізнити.

Слова з побуту, їжі та господарства

• Утиральник — тканий побутовий рушник.
• Полумисок — глибока глиняна або керамічна тарілка.
• Битон — посуд для молока, тобто бідон.
• Затірка — страва з підсоленого борошна, звареного на молоці або воді.
• Потапці — шматочки хліба чи сухарики до молока, юшки або сала.
• Шулики — обрядова страва з коржів, медової сити й маку.
• Виварка — велика металева ємність для прання білизни.
• Віхтик — ганчірка для витирання посуду чи столу.
• Сапет — великий плетений кошик для фруктів, городини або кукурудзи.
• Цеберка — відро.
• Пувиця — ґудзик.
• Бобка — коротка тепла куртка або кофтинка.
• Лопездрики — смажене насіння соняшника.
• Брехунець — дротовий радіоприймач або радіоточка.
• Жлуктити — жадібно пити багато рідини.
• Здибанка — зустріч або побачення знайомих людей.
• Кажен — місцевий варіант слова кожен.
• Балакати — нормативний український синонім до розмовляти, а не суржик.

Звуки й форми, за якими впізнають говірку

• Середньонаддніпрянський говір охоплює Полтавщину та сусідні регіони; на його основі сформувалася сучасна літературна мова, зокрема через «Енеїду» Івана Котляревського.
• Полтавський л — напівм’який звук.
• Пом’якшені шиплячі та [р’] трапляються в частині слів.
• Усічені форми пита, зна, слуха, чита — риса місцевих говірок.
• У формах кау і кае випадає [ж] зі слів кажу і каже.
• Русизм у формальному тексті замінюють літературною нормою, а діалектне слово можна пояснити й залишити як частину місцевої культури.