У слові «донька» наголос завжди на першому складі

Правильно казати до́нька: наголос падає на голосний о. Форма донька́ помилкова. Вона часто виникає за аналогією до слова дочка́.

Коротко: до́нька, до́ньки, до́ньці, до́ньку, до́нькою, до́нько.

Як запам’ятати наголос у слові «донька»

У слова донька наголос сталий: під час відмінювання він не переходить на закінчення. Наголошеним залишається перший склад.

Відмінок	Однина	Множина
Називний	до́нька	до́ньки
Родовий	до́ньки	до́ньок
Давальний	до́ньці	до́нькам
Знахідний	до́ньку	до́ньок, до́ньки
Орудний	до́нькою	до́ньками
Місцевий	на до́ньці	на до́ньках
Кличний	до́нько	до́ньки

Наприклад: Я написав до́ньці повідомлення, пишаюся своєю до́нькою, батьки розповіли про до́ньок. У кожній формі наголос падає на перший склад.

У слові два склади: донь-ка. Фонетично його можна записати так: [до́н’ка]. Під час переносу м’який знак не відокремлюють від попередньої літери: донь-ка.

«До́нька» і «дочка́» — не одне й те саме щодо наголосу

Обидва слова нормативні й питомі українські. Донька не є «правильнішою» за дочку, а дочка не є калькою чи запозиченням. Слова відрізняються відтінками значення та наголосом.

Слово	Наголос у називному відмінку	Приклад
донька	до́нька	Моя до́нька навчається в школі.
дочка	дочка́	Моя дочка́ повернулася додому.

Донька має розмовний, пестливий відтінок. Дочка — нейтральне слово, хоча в розмові старша людина може вживати його як ласкаве звертання до молодої жінки.

У слова дочка наголос під час відмінювання рухається: дочка́ — до́чки — дочо́к — дочка́м — дочка́ми. У слова донька він залишається на першому складі: до́нька — до́ньки — до́ньок — до́нькам — до́ньками.

Похідні слова теж зберігають наголос

У спільнокореневих словах від донька наголос також падає на перший склад:

• до́ньчин;
• до́ня;
• до́нечка;
• до́нечки;
• до́нечці.

Порівняйте: до́ньчина сукня, моя до́нечка, передати гостинець до́ні. Для НМТ чи диктанту можна запам’ятати послідовність: до́нька — до́ня — до́нечка. Усі три слова починаються з наголошеного до́.

У присвійному прикметнику від слова дочка наголос інший: доччи́н. Ця різниця показує, чому наголос із дочка́ не варто переносити на донька: слова схожі, але наголошуються по-різному.