«Сину» чи «синові» як правильно: у давальному, кличному відмінках

У давальному відмінку однини правильні обидві форми: «сину» і «синові». Наприклад: подарував синові велосипед, передавайте вітання вашому сину. Форми можна чергувати, зокрема, коли в реченні поруч стоїть кілька іменників у давальному відмінку.

Форма «сину» також уживається у звертанні. Щоб визначити відмінок, потрібно зважати на роль слова в реченні.

Коли писати «сину», а коли «синові»?

Як чергувати закінчення для милозвучності

Іменники чоловічого роду другої відміни в давальному відмінку однини можуть мати закінчення -ові або -у. Тому правильні обидва варіанти: «Дав сину книжку» і «Батько подарував синові велосипед».

Якщо кілька іменників поспіль стоять у давальному відмінку, закінчення краще чергувати. Наприклад, «директорові Петренку Володимирові Михайловичу» звучить легше, ніж «директору Петренку Володимиру Михайловичу».

Для присвяти чи листівки підходять обидва варіанти: «Любому синові» і «Дорогому сину». Закінчення -у — питомий український варіант, а не калька з російської.

Як відмінюється слово «син» і де тут кличний відмінок?

Форма сину може бути і давальним, і кличним відмінком. Відмінок визначає контекст.

Відмінок	Однина	Множина
Називний	син	сини
Родовий	сина	синів
Давальний	синові або сину	синам
Знахідний	сина	синів
Орудний	сином	синами
Місцевий	на синові, у синові, на сині або у сину	на синах, у синах
Кличний	сину	сини

У реченні «Дав сину книжку» слово сину відповідає на питання «кому?» — це давальний відмінок. А в «Сину, йди сюди» це звертання, тобто кличний.

Нормативна форма звертання — сину. Варіант сине теж трапляється, але рідко, переважно в архаїчному й поетичному мовленні.

У сполученні «синові діти» слово синові — це не форма іменника син, а називний відмінок множини присвійного прикметника синів («належний синові»).