Синонім до слова СУМУВАТИ: від тихої туги до великого горя

Найпростіші заміни — журитися, тужити, горювати, печалитися, смутитися. Вони взаємозамінні майже скрізь: Не сумуй = не журися = не тужи. Але далі починаються відтінки, і саме вони вирішують, яке слово влучить у ваш контекст.

Який синонім у якій ситуації

Ситуація	Слово	Відтінок
Розлука, відсутність людини	тужити	тиха туга за кимось
Тривога за близьких, клопіт	журитися	неспокій, а не просто смуток
Втрата, велике горе	горювати, скорбіти	скорбіти — найважче слово
Тихий, зосереджений сум	печалитися	без сліз і демонстрації
Відкрите горе з плачем	побиватися	експресивне, голосне
Занепад сил, пригніченість	хандрити (розм.), нидіти	довго і безрадісно
Нудьга від безділля	нудьгувати, нудитися	розмовне значення «сумувати»

Зверніть увагу на пару печалитися — побиватися: перше — коли людина мовчки дивиться у вікно, друге — коли голосить і ламає руки. Обидва про сум, але сцени зовсім різні.

Окрема група — дієслова, що описують не почуття, а його слід на обличчі: супитися, спохмурніти, посмутніти, потьмаритися. Вони відповідають на питання «яким стала людина», а не «що вона відчуває».

Сумувати за чи по?

Правильно — сумувати за ким, за чим: сумувати за друзями, сумувати за домом. Це зафіксоване ще словником Голоскевича 1929 року й лишається нормою донині.

Сумувати по кому — розмовний варіант. Так кажуть, і в листуванні це цілком живе, але в диктанті й офіційному тексті краще «за». А от скучати по — калька з російської: в українській і тут «за» — скучаю за тобою, а ще краще сумую за тобою.

Ще одна нормативна конструкція — сумувати без кого, без чого: Не сумуй же тут без мене (Михайло Коцюбинський).

Фразеологізми: коли одного дієслова замало

• вдаватися в сум, вдарятися в сум, впадати в смуток, впадати в тугу — почати сумувати;
• сохнути з печалі — сумувати довго й тяжко, аж до зміни вигляду;
• заламувати руки, ламати руки, битися головою — відкрито, бурхливо побиватися;
• рвати волосся на голові (рвати чуб на собі) — крайній розпач;
• сумувати сумом — фольклорне підсилення: сумувати надзвичайно сильно. Марко Вовчок так писала про жінку, що сумувала сумом за хворою дитиною.

Діалектне й розмовне

Західна Україна дала ціле гніздо синонімів: банувати, забанувати, побанувати. Схожі за духом скніти (безрадісно киснути в тузі), скімлити (жалібно, тихо сумувати, як цуценя), нидіти (занепадати духом).

У розмовному мовленні живе хандрити — про тривалу пригніченість без видимої причини. А народні іменники сумота, сумнота, сума (не дорожній мішок) означають тугу, змішану зі страхом. Як підібрати заміну до прикметника, — у статті 50 синонімів до слова «сумний».

Сумує гай, сумує пісня

У поезії сумують часто не люди, а гай, руїна, вітер чи пісня. Степан Васильченко змалював стару руїну, що сумує серед лісу. Леся Українка порівняла вітер у сухому листі з дріадою, що сумує жалем глухим. Михайло Стельмах — пісню, яка сумує за серцем побратима.

Тобто якщо ви пишете пейзаж або вірш — сумувати тут не кліше, а усталений поетичний засіб уособлення, і заміна на «журитися» може зруйнувати рядок.

Для художнього тексту корисні й іменникові синоніми: сум, смуток, зажура, журба, печаль, туга, присмуток, скорбота. Тут своя драбина глибини: присмуток — легке, поверхневе; скорбота — найвищий ступінь страждань; жалоба — скорбота за померлим; меланхолія й книжне іпохондрія — про важкий пригнічений стан. Фольклорне підсилення — сум суменний, тобто сум величезний.

Що протилежне

Антоніми: радіти, тішитися, веселитися, розважатися. Останнє показове: воно ж протистоїть «сумувати» в його розмовному значенні «нудьгувати» — Панас Мирний писав про дочок генеральші, що ті не сумували, тобто не нудьгували. Тож перед заміною спитайте себе: людина страждає чи просто нудьгує?