Як пишеться «возз’єднання» за правописом?

Правильно — возз’єднання. У цьому слові є три орфограми: подвоєння зз, апостроф перед є та подвоєння нн.

Коротко: воз-з-‘-єд-на-нн-я.
Неправильно: ~~воз’єднання~~, ~~воззєднання~~, ~~возз’єднаня~~.

Чому в слові три складні орфограми

Слово возз’єднання утворене від дієслова возз’єднати й має книжний, урочистий відтінок. Воно означає дію за значенням дієслів возз’єднати і возз’єднатися: поєднати те, що раніше було розділеним.

1. Подвоєння зз

У слові послідовно стоять два префікси: воз- і з-. На їхній межі зустрічаються два однакові приголосні:

воз- + з- + єдн- → возз’єдн-

Тому пишемо возз-, а не воз-:

• возз’єднання;
• возз’єднати;
• беззахисний;
• роззувати;
• оббити.

Форми з однією літерою з, воз’єднання та воз’єднати, є орфографічними помилками.

2. Апостроф перед є

Другий префікс закінчується на твердий приголосний з, а корінь починається з йотованої голосної є. Після префікса перед я, ю, є, ї ставимо апостроф:

возз’єднання, з’єднання, під’єднати

Буква є після апострофа передає два звуки — [йе]. Приблизна фонетична транскрипція слова: [воз:йеднан’:а]. У вимові [з] на межі префіксів звучить як подовжений приголосний.

Тому написання воззєднання без апострофа неправильне.

3. Подвоєння нн

Возз’єднання — віддієслівний іменник із суфіксом -анн(я). У ньому звук [н] стоїть між двома голосними, тому подовжується, а на письмі це передаємо двома буквами:

-ання → возз’єднання

Отже, форма возз’єднаня без другої н суперечить нормі.

У родовому відмінку множини подовження зникає: возз’єднань. Звук [н] уже не стоїть між голосними.

Будова слова

У слові можна виділити:

воз- + з- + -єдн- + -анн(я)

• воз- — книжний старослов’янський префікс із високим, урочистим відтінком;
• з- — префікс зі значенням зведення розрізнених частин у ціле;
• -єдн- — корінь, споріднений зі словами єдиний, єдність, поєднання, з’єднання;
• -анн(я) — суфікс віддієслівного іменника.

Для диктанту можна запам’ятати так: два префікси дають зз, твердий з перед йотованим є вимагає апострофа, а суфікс -ання має нн.

Відмінювання слова «возз’єднання»

Це іменник середнього роду, другої відміни.

Відмінок	Однина	Множина
Називний	возз’єднання	возз’єднання
Родовий	возз’єднання	возз’єднань
Давальний	возз’єднанню	возз’єднанням
Знахідний	возз’єднання	возз’єднання
Орудний	возз’єднанням	возз’єднаннями
Місцевий	на, у возз’єднанні	на, у возз’єднаннях
Кличний	возз’єднання	возз’єднання

У слові возз’є́днання наголос падає на склад із голосною є.

Приклади в реченнях

• Після возз’єднання родини вони знову почали спілкуватися щодня.
• У тексті йдеться про возз’єднання людей, яких надовго розділили обставини.
• Надія на возз’єднання зберігалася навіть після тривалої розлуки.
• Дослідники описували історичне возз’єднання територій.
• У повідомленні написали про можливе возз’єднання родини.

Слово книжне й урочисте, тому в нейтральному тексті часто природніше вжити об’єднання, з’єднання, згуртування або консолідацію.

Не плутайте іменник і дієприкметник

В іменнику пишемо нн: возз’єднання

У пасивному дієприкметнику пишемо одну н: возз’єднаний, возз’єднана, возз’єднане, возз’єднані

Тож правильно: возз’єднання родини, але возз’єднана родина.