«Їхній» чи «їх»: як правильно?

Обидва слова нормативні, але вживаються по-різному. Їхній означає належність і відповідає на питання «чий?». Їх — форма займенника «вони» у значенні «кого?», «чого?» або «що?».

Коротко: їхній будинок, але побачити їх; їхня роль, але пояснити їх.

Коли вживати «їхній», а коли «їх»

Порівняйте:

Слово	На яке питання відповідає	Що означає	Приклад
їхній, їхня, їхнє, їхні	чий? чия? чиє? чиї?	належність третій особі множини	їхній кіт, їхня команда, їхні книги
їх	кого? чого? що?	особу або предмет, на який спрямована дія	побачити їх, чекати їх, пояснити їх

У реченні Співробітники банку та їх родичі в касах не обслуговуються треба написати їхні родичі. Родичі належать співробітникам, тому ставимо питання: чиї родичі?

А в реченні Співробітники зустріли їх біля входу слово їх відповідає на питання кого? Тут ідеться про людей, яких зустріли.

Слово їхній не є калькою з російського просторічного ихний. Це присвійний займенник української літературної мови. Він змінюється за родами, числами та відмінками: їхній, їхня, їхнє, їхні.

Типові помилки

Помилково	Нормативно	Чому
відповідав на їх запитання	відповідав на їхні запитання	запитання належать їм
виграв їх батько	виграв їхній батько	батько — чий?
їх книги вже повернули	їхні книги вже повернули	книги — чиї?
їх поле стояло в бур’янах	їхнє поле стояло в бур’янах	поле — чиє?
Не можна їх зупиняти	Не можна їх зупиняти	зупиняти кого?

У вислові Я привіз їх до їхнього будинку обидві форми вжито правильно: їх відповідає на питання «кого привіз?», а їхнього — «до чийого будинку?».

Як відмінюється «їхній»

Форма займенника залежить від іменника, з яким він поєднаний.

Відмінок	Чоловічий і середній рід	Жіночий рід	Множина
Називний	їхній, їхнє	їхня	їхні
Родовий	їхнього	їхньої	їхніх
Давальний	їхньому	їхній	їхнім
Знахідний	їхнього / їхній, їхнє	їхню	їхніх / їхні
Орудний	їхнім	їхньою	їхніми
Місцевий	на їхньому / їхнім	на їхній	на їхніх

У знахідному відмінку форма залежить від того, чи є іменник істотою. Ми зустріли їхніх друзів — друзів, тобто істот. Вони втратили їхнє спорядження — спорядження, неістота.

Наприклад:

• їхній кіт прийшов на мій зов / поклик;
• я прочитала їхню краєзнавчу роботу;
• по їхніх очах неначе було знать, що вони все знають;
• у їхній хаті вже тепло і сухо.

Коли йдеться про однорідні іменники різного роду, займенник узгоджується з формою множини: їхні син і дочка, їхні стіл і шафа.

«Їх» після прийменника

Коли їх означає людей або предмети, після багатьох прийменників з’являється приставний звук н:

• до них;
• біля них;
• перед ними;
• у них.

Форма до їх у сучасній українській мові ненормативна. Таке написання траплялося в текстах минулих століть, але тепер кажемо: Він звернувся до них одним словом.

Порівняйте:

• біля них було людно — біля кого?
• біля їхніх батьків було людно — біля чиїх батьків?

У другому прикладі їхніх стоїть перед іменником і показує належність. Тому приставного н немає.

Складні випадки з віддієслівними іменниками

Сумніви часто виникають у конструкціях на зразок їхній приїзд, їх звільнення, методи їх усунення. Тут важливо визначити, хто виконує дію і на кого вона спрямована.

Їхній приїзд означає: вони приїжджають. Люди є виконавцями дії, тому вживаємо присвійний займенник.

А в сполуці методи їх усунення усувають несправності, тобто дія спрямована на них. Питання — усунення чого? Отже, правильно:

несправності та методи їх усунення

Форма методи їхнього усунення тут помилкова: вона створює враження, ніби усунення належить комусь або хтось сам його здійснює.

Порівняйте:

• їхня участь — вони беруть участь;
• їхній приїзд — вони приїжджають;
• їх покарання — карають їх;
• їх звільнення — звільняють їх;
• їх усунення — усувають їх або щось, що їх стосується.

У віддієслівних іменниках межа не завжди помітна з першого погляду. Допомагає простий прийом: перетворіть словосполучення на речення з дієсловом і подивіться, хто виконує дію.

Чому трапляється форма «їх» у значенні належності

В українській писемній практиці тривалий час конкурували форми їх школа та їхня школа, їх роль та їхня роль, їх земля та їхня земля. У текстах минулих століть можна зустріти обидва варіанти.

Наприкінці ХХ та на початку ХХІ століття форма їхній послідовно витіснила їх із присвійної функції. Сучасні академічні граматики й посібники зі стилістики радять для позначення належності вживати форми їхній, їхня, їхнє, їхні.

Водночас Олександр Авраменко подає їх та їхній як синонімічні форми в значенні належності: це їхні речі і це їх речі. У мовній традиції є розбіжність, але для сучасного офіційного, навчального чи ділового тексту безпечніше обирати їхній: їхні речі, їхня роль, їхній будинок.

Мінітест

Вставте потрібну форму:

1. Ми чекали ___ біля школи.
2. Це ___ документи.
3. Учитель пояснив ___ роль у тексті.
4. Вони запросили ___ до класу.
5. Графік ___ відселення не дотримується.

Відповіді:

1. їх — чекали кого?
2. їхні — документи чиї?
3. їхню — роль чию?
4. їх — запросили кого?
5. їхнього — відселення кого, тобто їхнє відселення.

Якщо слово називає власника, потрібен їхній у відповідній формі. Якщо воно називає того, на кого спрямована дія, вживаємо їх або форму з приставним н: до них, біля них, перед ними.