Наголос у слові ОЗНАКА: вимова й відмінювання
У цьому матеріалі
Нормативний наголос у слові «ознака» падає на другий склад: озна́ка.
озна́ка — наголос на другому складі, на голосному [а]. Вимова: [озна́ка].
Як не переплутати наголос
У слові три склади: оз-на-ка. Щоб запам’ятати наголос для диктанту чи тесту, промовте: «Оз-на́-ка — наголос на “а”». Наголос «о́знака» в літературній мові неправильний.
Слово утворене з префікса о- та кореня -знак-. Але спільний корінь не означає, що в споріднених словах наголос буде однаковим: порівняйте «знак», «зна́ка», «знакови́й», «зазна́чити», «пізнава́ти».
Відмінювання слова «озна́ка»
Наголос не змінюється: в усіх формах однини й множини він залишається на другому складі.
| Відмінок | Однина | Множина |
|---|---|---|
| Називний | озна́ка | озна́ки |
| Родовий | озна́ки | озна́к |
| Давальний | озна́ці | озна́кам |
| Знахідний | озна́ку | озна́ки |
| Орудний | озна́кою | озна́ками |
| Місцевий | на/в озна́ці | на/в озна́ках |
| Кличний | озна́ко | озна́ки |
У формі родового відмінка множини «озна́к» закінчення нульове, але наголос усе одно на другому складі.
Не плутайте з діалектним «о́знак»
В українській мові є діалектний іменник чоловічого роду о́знак із наголосом на першому складі. Це окреме слово, а не варіант літературного іменника жіночого роду «озна́ка».
Інші слова, у яких найчастіше помиляються з наголосом, зібрано в нашому словнику наголосів.
Стало в пригоді? Перекажіть далі