Укладання чи укладення договору: як вибрати потрібну форму

Правильні обидва слова, але вони мають різні значення. Укладення договору — це факт або результат домовленості, а укладання договору — процес, який може тривати певний час.

Коротко: у юридичному тексті пишіть момент укладення договору, умови укладення договору, договір укладено. Коли йдеться про переговори, перевірку документів і підписання, доречне укладання договору.

У чому різниця між «укладанням» і «укладенням»

Порівняйте:

Форма	Що означає	Приклад
укладання договору	процес дії, послідовність дій	Укладання договору з новим постачальником тривало кілька тижнів.
укладення договору	завершена дія, юридичний факт або її результат	Сторони погодили дату укладення договору.

Укладання — віддієслівний іменник від укладати. Він називає дію в розвитку: сторони обговорюють умови, обмінюються пропозиціями, перевіряють повноваження та готують текст.

Укладення пов’язане з доконаною дією укласти. Тут важливий підсумок: сторони досягли згоди, підписали документ або виконали іншу необхідну юридичну дію.

У реченні «Укладання договору почалося з обговорення ціни» увагу зосереджено на процесі. Натомість у реченні «Договір набирає чинності з моменту укладення» ідеться про юридичний факт.

Чому в законах переважає «укладення договору»

Цивільний кодекс України описує момент, коли між сторонами виникає договірне зобов’язання, а не лише підготовку документа. Тому в статтях 638–650 вживають поняття укладення договору.

Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов. До них належать:

• умови про предмет договору;
• умови, визначені законом як істотні або необхідні для договорів певного виду;
• усі умови, щодо яких хоча б одна зі сторін вимагала досягти згоди.

Формула «договір вважається укладеним» означає, що необхідної згоди досягнуто. Фраза «процедура укладання договору» описує попередній процес, який веде до цього результату.

Договір укладають через оферту, тобто пропозицію однієї сторони, та акцепт, тобто прийняття цієї пропозиції другою стороною. Оферта має містити істотні умови договору й показувати намір особи бути зобов’язаною в разі її прийняття.

Відповідь на оферту повинна бути повною і безумовною. Якщо адресат погоджується лише на інших умовах, це відмова від попередньої пропозиції та нова оферта.

Коли писати «укладення договору»

Ця форма природна, коли йдеться про:

• момент виникнення договору;
• юридичний факт;
• умови або порядок, передбачені законом;
• наслідки досягнення згоди;
• дату, місце чи форму договору.

Приклади:

• Моментом укладення консенсуального договору є одержання оферентом відповіді про прийняття пропозиції.
• Сторони погодили істотні умови до укладення договору.
• Місцем укладення договору є місце проживання фізичної особи або місцезнаходження юридичної особи, яка зробила пропозицію.
• Договір купівлі-продажу нерухомого майна потребує нотаріального посвідчення та державної реєстрації.
• Право оренди земельної ділянки виникає з моменту її державної реєстрації.

Є точніша юридична деталь: консенсуальний договір вважають укладеним у момент одержання оферентом акцепту. Реальний договір вважають укладеним із моменту передання майна або вчинення певної дії. Якщо договір потребує нотаріального посвідчення чи державної реєстрації, важливим стає момент відповідного посвідчення або реєстрації.

Тому в нормативних формулюваннях природно звучать момент укладення, місце укладення, форма укладення та порядок укладення договору.

Коли доречне «укладання договору»

Укладання підходить, коли автор описує тривалу процедуру, а не вже досягнутий результат. Наприклад, у звіті або робочому листуванні можна написати:

• Укладання договору з постачальником відкладено через уточнення технічного завдання.
• На етапі укладання договору сторони погодили порядок оплати.
• Відділ перевіряє документи контрагента перед укладанням договору.
• Укладання договору включає підготовку проєкту, переговори та погодження умов.

Тут не йдеться про момент виникнення договору. У центрі уваги — робота, яка передує домовленості або супроводжує її оформлення.

У документах ці слова можуть стояти поруч і мати різні значення:

Під час укладання договору сторони погодили його істотні умови. Після їх погодження договір вважається укладеним.

У першому реченні описано процес, у другому — його завершений результат.

Як узгодити слово з конкретним реченням

Якщо можна поставити питання «що відбувається?», ідеться про укладання:

Що тривало кілька днів? — укладання договору.

Якщо питання звучить як «який факт настав?» або «коли договір виник?», потрібне укладення:

Що стало підставою для виконання зобов’язань? — укладення договору.

У діловому стилі не варто механічно замінювати одне слово іншим. Спершу визначте, що саме описує речення. Коли текст стосується переговорів, перевірки повноважень директора, погодження ціни чи обміну документами, точніше буде укладання. Коли він фіксує правовий наслідок, потрібне укладення.

Наприклад, повноваження представника юридичної особи підтверджують відомостями в Єдиному державному реєстрі або довіреністю керівника. Це перевірка перед підписанням, тому можна написати:

Перевірка повноважень представника є частиною підготовки до укладання договору.

А в юридичному висновку:

Договір є чинним за умови законності його змісту, цивільної дієздатності сторін, вільного волевиявлення та дотримання форми.

Тут ідеться про правочин і його наслідки, а не про підготовчу роботу.

Не «заключення договору»

У значенні «підписання, оформлення домовленості» нормативними є форми укладення договору та, коли описано процес, укладання договору. Слово заключення в цій конструкції не варто використовувати: воно не замінює українські відповідники.

Печатка також не «укладає» і не «скріплює» договір у юридичному сенсі. Скріплення договору печаткою юридичної особи є добровільним і саме по собі не впливає на його дійсність, якщо сторони окремо цього не вимагають.

Первинний бухгалтерський документ не є самим правочином: він фіксує господарську операцію. Тому в тексті краще розрізняти укладення договору, підписання документа та оформлення господарської операції.

Як відмінювати «укладання»

Слово укладання — іменник середнього роду. У словниках паралельно зафіксовано форму вкладання, але в конструкції з договором уживають саме укладання договору.

В однині:

• родовий відмінок: немає укладання договору;
• місцевий: під час укладання, на укладанні.

У множині:

• називний: укладання;
• родовий: кілька укладань;
• місцевий: на укладаннях.

У правничому тексті форма множини трапляється рідше, ніж усталене укладення договорів: порядок укладення договорів, умови укладення договорів.

Перевірте себе

Оберіть форму, яка найточніше передає зміст речення.

1. Під час ___ договору сторони ще погоджували строк оплати.
2. Датою ___ договору вважають день одержання акцепту.
3. Порядок ___ договорів визначено внутрішньою інструкцією.
4. Перед ___ договору юрист перевірив повноваження представника.

Відповіді: 1 — укладання, 2 — укладення, 3 — укладення, 4 — укладання.

Для готової юридичної формули зазвичай потрібне укладення договору. Для опису роботи, переговорів і послідовності дій — укладання договору.