За правилами правопису «безсмертя» пишемо з префіксом без-

Правильно — безсмертя. Варіант бессмертя є грубою орфографічною помилкою в українській мові.

Коротко: у префіксах роз- і без- завжди пишемо літеру з, навіть перед глухим приголосним: безсмертя, безпечність, безхмарність, безкомпромісність. У слові безсмертя немає подвоєння приголосних.

Чому «безсмертя», а не «бессмертя»

У слові безсмертя префікс без- приєднався до слова, пов’язаного зі словосполученням без смерті. На межі префікса й кореня маємо сполучення зс:

без-смерт-я.

Літера з належить до префікса, а с — до кореня. Вона не переходить у с, хоча після неї стоїть глухий приголосний. Тому пишемо безсмертя, а не бессмертя. Подвоєння сс виникає через калькування російського написання бессмертие.

У префіксах роз- і без- кінцевий [з] на письмі зберігається за будь-яких умов:

• безславний;
• безшумний;
• розписати;
• розпалити.

Це правило відрізняється від правила вживання префікса з-, який перед глухими [к], [п], [т], [ф], [х] переходить у с-: сказати, спитати, сфотографувати. У слові безсмертя вжито інший префікс — без-, тому літера з зберігається.

Будова слова

Частина	У слові
Префікс	без-
Корінь	-смерт-
Суфікс і закінчення	-я

Безсмертя — іменник середнього роду, неістота. Він означає стан вічного існування або вічне життя.

У переносному значенні слово позначає вічне існування в пам’яті людей, культурі чи історії:

• безсмертя подвигу;
• безсмертя слави;
• поет здобув собі безсмертя.

Близькі за значенням слова — вічність, невмирущість, нетлінність.

Чому в кінці одна «я»

У слові безсмертя пишемо одну літеру я: без-сме́р-тя. Подвоєння тт тут немає. Літера я після приголосного передає голосний звук [а] і водночас указує на м’якість попереднього [т’].

Нормативні варіанти: безсмертя, а не безсмерття і не бессмертя. У вимові слово звучить як [безсме́рт’а].

Відмінювання слова «безсмертя»

Іменник безсмертя в українській мові не має форм множини. Це слово належить до singularia tantum, тобто до іменників, які вживаються тільки в однині.

Відмінок	Форма
Називний	безсмертя
Родовий	безсмертя
Давальний	безсмертю
Знахідний	безсмертя
Орудний	безсмертям
Місцевий	на/у безсмерті
Кличний	безсмертя

Приклади:

• Люди прагнули безсмертя, але не хотіли втрачати звичайного життя.
• Письменник вірив у безсмертя мистецтва.
• Її вчинок став безсмертям для цілої родини.
• У пам’яті народу герой живе у своєму безсмерті.

Наголос і звуковий аналіз

Наголос падає на другий склад: безсме́ртя.

• склади: без-сме́р-тя;
• букв: 9;
• звуків: 9;
• транскрипція: [безсме́рт’а].

Розбір звуків:

• б — [б], приголосний, дзвінкий;
• перша е — [е], голосний ненаголошений;
• з — [з], приголосний, дзвінкий;
• с — [с], приголосний, глухий;
• м — [м], сонорний;
• друга е — [е́], голосний наголошений;
• р — [р], сонорний;
• т — [т’], глухий м’який;
• я — [а], голосний ненаголошений; водночас ця літера пом’якшує попередній [т’].

Написання безсмертя відповідає будові слова та його звуковому складу.

Як уживають слово

У художніх текстах безсмертя може стосуватися людини, думки, подвигу або творчості:

«Нам треба жити, а не надіятись на безсмертя, тоді тільки ми почуваємо себе і великими, і безсмертними».

«Дарма! Нехай умру, та думка не умре! В таке безсмертя й я привикла вірить».

Максим Рильський писав про Тараса Шевченка: «Тарас Шевченко увійшов в історію нашої й світової літератури як поет — і як поет здобув собі безсмертя».

Безсмертя може мати й спеціальні значення. У біології ним називають властивість живого організму як теоретичну неможливість фізичної смерті. У релігійних і міфологічних уявленнях це вічне існування душі після смерті фізичного тіла. Амарант, або щирицю, традиційно вважають символом і джерелом довголіття та безсмертя.

Перевірте себе

Який варіант правильний?

1. бессмертя чи безсмертя;
2. безсмертям чи безсмертєм;
3. безсмертя чи безсмерття.

Правильні відповіді: безсмертя, безсмертям, безсмертя.